наркотики Петровск Кодеиновый сироп Lean напиток Lean (лин)

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!

Э, народ! Ну всем привет, чувачки! Все круто? Я сегодня решила рассказать вам историю про то, как я случайно купила закладки с кодеином и, поверьте мне, там было еще больше интересного, чем двойники у Путина! Да, точно, я не шучу, поэтому расслабьтесь, сидитесь поудобнее, и начнем наш наркоманский комический рассказ!

Итак, однажды мне захотелось чего-то нового, действительно крутого, чтобы отдохнуть от реальности и погрузиться в мир отходняка. Сидела я такая, грусти-печали, и тут звонок в дверь. Открываю, а там мой лейм-друг Гарик. Он, смотрите, пыхать всегда любил, так что вопрос закладок был уже почти родным для него.

"Слышь, Машка, у меня вот есть штука просто-таки замечательная, таблеточка с кодеином! Наркоманский кайф, на все сто! Хочешь - вливаю?" - говорит мне Гарик с такой уверенностью, что у меня карета захотелось попробовать это чудо.

Я такая смотрю на него с восторгом и говорю: "Ага, Гарик, ставь мне жало, я готова к подвигам!" В общем, решили мы рискнуть и запрыгнуть в эту наркотическую супер-мастерскую.

Так что вечером мы встретились у Гарика дома, и он достал из своего кармана эту долгожданную таблеточку с кодеином. Я прищурилась, смотрю на нее и думаю: "Да ладно, что там может быть страшного? Ведь Клиторис, к примеру, тоже таблетка, и вроде ничего!"

Гарик высыпал содержимое таблицы на стол, и мы принялись за готовку. Люблю, когда все по делу! Я первые несколько раз ляпала себе с закладками, но потом, сообразив, как это делать, мы успешно воздушно надували экспериментальным приспособлением. Нет, ну правда, инженерный талант важен везде!

Время шло, и как-то мне стало легковато. Я уже минут двадцать пыхала, и вроде бы ничего не происходило. Честно говоря, я подумала, что Гарик меня на таблеточках развели и все это время я просто пыхтела обычный сухой травы.

Но вот через несколько минут чувство начало нарастать внутри меня. Я почувствовала, как ноги стали мягкими, а руки начали непонятно делать. Я рассмеялась, потом поняла, что, кажется, реву, и снова рассмеялась. Это всем известное головокружение от кодеина, я так поняла.

Мы с Гариком попытались задуматься о чем-то серьезном, чтобы не быть выдавленными полностью, но поняли, что наш мозг слишком гармонично скатывается в бездну наркотического сна.

Но самое забавное началось, когда мы решили пойти посмотреть нашего соседа, дядю Вову. Это чудо человек настолько похож на Путина, что даже двойником его называют! И вот, мы, похлипывая и смеясь, пошли к дяде Вове с провокационным намерением поцеловать его насмерть.

Мы влили в дядю Вову, беднягу, с полной силой. Он, конечно, был в шоке, но все же, я с удовольствием заметила, как его глаза потеряли остатки реальности и он сбросил свою дружелюбную маску.

Дядя Вова (внезапно серьезно): Ну а может быть, вам стоит попробовать настоящее? Все-таки я подумываю о том, чтобы прикоснуться к истинному ощущению полной свободы в наркотической галактике...

Но мы не стали слушать его бред, ведь у нас был гарик в кармане и мы просто не могли пройти мимо такой возможности!

Так что, чувачки, вот такая вот история про то, как я купила закладки с кодеином и поняла, что Путин на самом деле врет, у него точно есть двойники! И помните, наркомания это плохо, но иногда, как говорит дядя Вова, стоит попробовать настоящее.

Так что, пыхайте в меру, вливайте с умом, и не забывайте, что каждая таблеточка может стоить вам дорого!